EN
Виробничі процеси: паперові чашки проти пластикових
Сировина та її отримання
Вивчення способу виготовлення паперових та пластикових кавових келихів виявляє чимало суттєвих відмінностей у матеріалах, з яких їх роблять. Більшість паперових келихів виготовляють із деревної целюлози, отриманої з м’яких порід дерев, таких як ялина та сосна, а також деяких швидкорослих твердих порід, наприклад евкаліпта. Хоча ці ресурси формально є відновлюваними, лісопромислова галузь все ж стикається з проблемами, зокрема вирубкою лісів і високим споживанням води під час виробничого процесу. Історія з пластиковими келихами зовсім інша. Вони починають свій життєвий цикл як нафтохімічні продукти, отримані з нафти, що безумовно залишає екологічний слід. Увесь цей процес вичерпує наші обмежені запаси викопного палива й супроводжується викидами забруднювачів. Дослідження показують, що приблизно 25–30 % паперових виробів містять вторсировину, тим часом як майже всі пластикові вироби виготовляють із нової невідновлюваної сировини. Ця різниця в рівнях переробки демонструє, наскільки різними є ці два матеріали з точки зору стійкості.
Порівняння етапів виробництва
Виготовлення паперових та пластикових стаканчиків вимагає зовсім різних підходів, і ці відмінності відображаються у тому, скільки енергії споживає кожен процес. Для паперових стаканчиків подорож починається на целюлозному заводі, де дерева перетворюються на дрібні тріски, а потім їх готують, доки не розпадеться лігнін. Отриману масу відбілюють за допомогою діоксиду хлору, щоб вона стала білою, а потім її висушують і покривають тонким шаром поліетилену, щоб вода не просочилася крізь неї. Пластикові стаканчики йдуть зовсім іншим шляхом. Вони починаються як гранули поліпропілену або полістиролу, які потрібно розплавити та сформувати. Хоча цей метод рухається швидше, ніж виробництво паперу, він потребує серйозного нагрівання, що робить його досить енергомістким. Кожному, хто бачив діаграми заводів, відомо, про що ми говоримо паперовий стаканчик виготовлення просто триває довше через усю цю роботу з отриманням маси та сушінням, тим часом як пластик набагато швидше формують під сильним нагріванням.
Хімічні процедури в Паперовий стаканчик Виробництво
Паперові стаканчики потребують спеціальної хімічної обробки, щоб зберегти їх водонепроникність і запобігти витоку рідини під час використання. Більшість виробників покривають внутрішню частину стаканчиків поліетиленом — це пластикове покриття, яке не дає воді вбиратися в папір. Але ось у чому справа: екологи вже давно попереджують про наслідки, до яких призводять ці хімічні речовини, коли стаканчики потрапляють на звалища. Проте деякі компанії почали експериментувати з іншими матеріалами. Усе частіше зустрічаються варіанти, виготовлені з біопластику, отриманого з кукурудзяного крохмалю або інших природних джерел. Ці альтернативні матеріали, як стверджують, розкладаються швидше в навколишньому середовищі. За даними досліджень, опублікованих у журналах, таких як «Journal of Medicinal Food», сучасні покриття витримують базові тести безпеки при контакті з їжею. Проте галузь продовжує шукати кращі рішення, які б захищали і наше здоров'я, і планету одночасно, не погіршуючи якості продукції.
Розклад екологічного впливу
Порівняння вуглецевого сліду
Порівнюючи, як паперові та пластикові кавові кружки впливають на навколишнє середовище, їхній вуглецевий слід має велике значення. Більшість паперових кружок – це по суті деревна целюлоза, обгорнута тонким шаром пластику, що називається поліетиленом, виготовлення якого потребує багато енергії і збільшує викиди парникових газів. Пластикові кружки мають інший сценарій, адже вони виготовлені з нафтових продуктів, тож спочатку йде видобування та очищення, перш ніж взагалі дійти до виготовлення самої кружки. Дослідження, проведені у форматі оцінки життєвого циклу, показують, що папір узагалі залишає менший вуглецевий слід порівняно з пластику, хоча багато хто все ще сперечається, чи робить це його кращим варіантом загалом, якщо врахувати все – від виготовлення до утилізації. Те, що показують ці суперечки, – це те, що вибір стійких матеріалів – це не просто математика, тут потрібно враховувати кожен етап процесу, від фабрики до сміттєзвалища.
Використання води при виробництві паперу та пластмаси
Кількість води, необхідної для виробництва паперових та пластикових кавових келихів, суттєво відрізняється. Виготовлення паперових келихів потребує додаткових етапів, таких як перетворення деревини на паперову масу та нанесення покриття, тому вони природним чином потребують більше води під час виробництва порівняно з пластиковими аналогами. Якщо говорити про конкретні цифри, то для виробництва одного паперового келиха потрібно приблизно 840 мілілітрів води, тоді як для пластикових — лише близько 590 мл. Багато компаній останнім часом почали випробовувати різні підходи, щоб скоротити витрати води. Деякі заводи почали переробляти стічні води, інші інвестують у обладнання, яке в цілому використовує менше води. Хоча ці зміни демонструють, що індустрія прагне зменшити свій екологічний слід, ще залишається багато можливостей для поліпшення збереження нашого цінного водного ресурсу.
Споживання енергії на протягом всіх циклів
Аналіз кількості енергії, необхідної для виробництва та утилізації паперових та пластикових кавових келихів, дозволяє зрозуміти, який варіант кращий для навколишнього середовища. Паперові келихи, як правило, потребують більше енергії, тому що проходять через багато етапів виготовлення, перш ніж стають придатними для використання. Целюлозу потрібно обробити, профілювати, сформувати у потрібну форму, а потім покрити воском або пластику для водонепроникності. На перший погляд пластикові келихи можуть здаватися гіршими, адже вони виготовляються з нафти, але насправді їхній процес виробництва простіший. Проте транспортування важких нафтових продуктів потребує чимало палива. Обидві галузі працюють над тим, щоб скоротити споживання енергії. Деякі фабрики тепер використовують резервні генератори, які працюють на електриці, а не на дизельному паливі, якщо це можливо. Інші шукають більш раціональні маршрути доставки, щоб економити паливо під час перевезення матеріалів. Усі ці невеликі зміни з часом призводять до загального зеленішого підходу в роботі.
Розкладання та реальність свалок
Часи розпаду обох матеріалів
Знати, наскільки довго розпадаються матеріали, має велике значення, якщо враховувати наслідки для паперових та пластикових стаканчиків, що перебувають на смітниках. Паперові стаканчики зазвичай позиціонують як екологічно чисту альтернативу, але зазвичай вони розпадаються від кількох місяців до кількох років, якщо умови сприятливі, адже вони виготовлені з органічних матеріалів. Історія з пластиковими стаканчиками зовсім інша. Ці негідники можуть зберігатися протягом сотень років, що з часом суттєво погіршує стан навколишнього середовища. На швидкість розкладання впливає багато чинників, серед яких рівень температури, вологості та наявність мікроорганізмів. Дослідження, опубліковані в журналі Environmental Pollution, також демонструють щось несподіване. Навіть тоді, коли паперові стаканчики починають розпадатися, вони можуть виділяти шкідливі хімічні речовини, які негативно впливають на дикую природу. Експерти досі ведуть дискусії щодо того, чи справді швидкий розпад означає більшу користь для планети, адже швидкість не завжди пов'язана з безпекою чи загальними екологічними перевагами.
Ризики забруднення ґрунту та води
Одноразові паперові стаканчики насправді становлять досить серйозну загрозу як для ґрунту, так і для якості води. Коли пластикові стаканчики руйнуються, вони часто виділяють шкідливі хімічні речовини в системи підземних вод, як зазначили дослідники з Гетеборзького університету у своїх дослідженнях. Паперові стаканчики не набагато кращі. Багато з них мають покриття, наприклад, полімолочну кислоту (PLA), яка, на думку виробників, є частково біорозкладною, але все одно виділяє хімічні речовини в ґрунт. Ці покриття не дають рідинам просочитися крізь стінки стаканчика, але створюють проблеми щодо того, що залишається після їхнього використання. Про це чітко зазначають різні екологічні організації. Вони наголошують, що нам дійсно потрібні кращі способи утилізації відходів, якщо ми хочемо зменшити забруднення, спричинене цими продуктами, які виглядають екологічно чистими ззовні, але можуть не бути такими насправді.
Небезпеки для дикої природи від неправильного збуту
Коли люди неправильно викидають кавові кружки, це створює реальні проблеми для дикої природи. Паперові та пластикові кружки потрапляють у природу, де птахи, риби та дрібні ссавці можуть прийняти їх за їжу. Багато тварин дійсно проковтнули частини цих кружок, що призводить до серйозних ушкоджень або навіть смерті. Деякі дослідження показують, що тисячі тварин щороку страждають через травми, спричинені викинутими кавовими кружками. Потрібні кращі освітні кампанії, щоб навчити людей правильно позбуватися цих предметів. За словами доктора Бетані Карні Алмрот, яка працює у Гетеборзькому університеті, усі ми маємо спробувати перейти від одноразових кружок до власних багаторазових. Ця проста зміна зменшить небезпеку для дикої природи, коли тварини стикаються з сміттям від кружок у своїх середовищах існування.
Виклики перероблення обох матеріалів
Обмеження перероблення пластикових чашок
Проблема переробки пластикових стаканчиків досить серйозна, адже їх фактично майже не переробляють. Більшість потрапляє на звалища, а інколи навіть забруднює наші вулиці та океани. Дані показують, що незначна кількість стаканчиків, які вважаються придатними до переробки, насправді проходить процес переробки, незважаючи на наявність кращих технологій. Існує величезна прірва між тим, що має бути, і тим, що відбувається насправді, адже на заваді стають забруднені матеріали та складнощі з сортуванням. Деякі компанії працюють над рішеннями, наприклад, краще обладнання для сортування або хімічні методи розкладання пластиків, але поки що ці рішення не застосовуються повсюдно. До тих пір більшість пластикових стаканчиків продовжуватиме накопичуватися як сміття, а не перетворюватиметься на щось корисне.
Прихована проблема з обкладинками паперових келихів
Пластикове покриття всередині паперових стаканчиків створює великі проблеми для програм переробки скрізь. Хоча ці покриття не дають напоям витікати крізь папір і зберігають структурну цілісність, вони практично роблять переробку неможливою на більшості підприємств. Дослідження показують, що приблизно 90% одноразових кавових чашок закінчують свій шлях на полігонах, оскільки розділення пластику від паперу залишається технічно складним і економічно невигідним для більшості переробників. Проте деякі виробники працюють над альтернативами, експериментуючи з покриттями рослинного походження, які розпадаються природним чином, або створюючи конструкції, у яких підкладку можна видалити під час переробки. Галузь напоїв стикається з реальним тиском щодо пошуку кращих рішень, оскільки споживачі стають дедалі більш свідомими того, як щось настільки просте, як ранкове каве, спричиняє екологічні відходи.
Проблеми забруднення потоків відходів
Забруднення потоків відходів залишається серйозною проблемою для операцій з переробки по всьому світу. Коли вторсировина змішується з неможливими для переробки матеріалами, цілі партії відправляють прямо на звалища замість переробних заводів, що значно зменшує обсяг матеріалів, які насправді переробляються. Статистика також показує неприємну картину — забруднення досягає високих рівнів: багато міст повідомляють про рівень забруднення понад 25% для паперових виробів, а ще гірша ситуація — з пластиком, головним чином через те, що люди без роздумів викидають усе разом. Проте місцеві органи влади почали впроваджувати різноманітні рішення. У деяких містечках тепер регулярно проводять майстер-класи, де навчають правильному сортуванню, а в інших встановили кольорові контейнери для збору відходів. Ці заходи, схоже, поступово дають результат, оскільки мешканці поступово навчаються, що куди потрібно класти, але ще довгою є дорога до суттєвого поліпшення рівнів переробки відходів.
Приховані токсичні ризики
Ризики хімічного витікання у гарячих напоях
Люди дуже хвилюються про виділення хімічних речовин в одноразових стаканчиках для гарячих напоїв. І паперові, і пластикові стаканчики схильні виділяти шкідливі речовини, коли вони нагріваються. Дослідження показують, що особливо проблемними є пластикові стаканчики, оскільки вони містять бісфенол А (BPA) і фталати. Навіть паперові стаканчики мають свої проблеми, адже для утримування рідини вони потребують пластикового покриття, яке зазвичай містить подібні хімічні речовини. Саме тому такі організації, як FDA і ВООЗ, постійно попереджають про це. Їхній порада? Намагатися уникати пластика, наскільки це можливо. Шукайте стаканчиків із позначкою «без виділення шкідливих речовин» або використовуйте керамічні чашки. Деякі кав'ярні тепер пропонують багаторазові стаканчики, що зменшує кількість сміття і водночас запобігає потраплянню хімічних речовин у організм.
Мікропластик від знищених пластикових кубків
З часом пластиикові чашки розпадаються на мікропластики, які завдають реальної шкоди нашому довкіллю. Коли це відбувається, ці дрібні шматочки пластика потрапляють усюди — плавають у океанах і викидаються на сушу. Вчені виявили їх у риб, черепах, навіть у птахів. І тепер люди починають хвилюватися, адже мікропластики виявляють у морепродуктах і питній воді. ЄС працює над правилами, спрямованими на вирішення цього питання, встановлюючи стандарти виробництва та правильного поводження з пластиком. Головна мета — зменшити шкоду, яку завдає цей пластик природі, і при цьому забезпечити безпеку людей від потенційних ризиків для здоров’я, пов’язаних із впливом мікропластиків.
Екологічні наслідки хімічних речовин у виробництві
Виробництво паперових та пластикових стаканчиків включає використання кількох хімічних речовин, які можуть по-різному впливати на наше здоров'я. Коли мова йде про матеріали, що використовуються в процесі виробництва, на думку спадають формальдегід і поліетилен. Ці речовини можуть викликати безпосередні проблеми, такі як подразнення шкіри у працівників, які мають справу з ними з кожним днем. Якщо подивитися на тривалі наслідки, є наукові підтвердження зв’язку тривалого впливу цих речовин з проблемами дихальної системи та навіть ризиком раку. Токсикологи, які вивчають ці речовини, зазначають, що хоча існують певні регуляторні норми (наприклад, рекомендації Агентства охорони навколишнього середовища США), ці правила потрібно регулярно оновлювати відповідно до нових даних, отриманих у ході наукових досліджень. Ми досі вивчаємо, як ці хімічні речовини взаємодіють з організмом людини з плином часу, тому для всіх, хто стурбований питаннями безпеки на виробництві та екологічного впливу, дуже важливо випереджати потенційні небезпеки.